Окрім традиційних офіційних моментів на кшталт вручання грамот та відзнак і показового садіння дерев (без цього, до речі, теж не обійшлося), були і звичні всім ярмарки, і виступи артистів та митців місцевої самодіяьності, і різноманітні конкурси, і ще багато-багато інших розваг на будь-який смак та гаманець (без цього ж нині ніяк...).
Гості свята мали змогу взяти участь і в майстер-класах. На одному з них, наприклад, франківські хлопці Володимир, Назар та Яромир вчили всіх бажаючих стріляти з лука. Як розповіли молодики, про свято прочитали в інтернеті і вирішили приїхати. Місто їм сподобалось, тільки трохи дивувалися, як у нас умудряються вживатися люди настільки різних національностей. Довелось пояснювати, що у нас тут всі один одного люблять і поважають! У Тячеві вони планували пробути до кінця святкувань. Здається, не виникло у хлопців проблем і з житлом: ночували вони просто на місці майстер-класу, під сусідньою ялинкою.
Відкривши у Бедевлі садок та спортивний майданчик, до Тячева навідався і губернатор. Олександр Олександрович закопав символічну капсулу часу на місці будівництва потужного спорткомплексу, погуляв містом, роздав купу відзнак та грамот, сказав кілька слів, привітав усіх тай поїхав.
Не обійшлося на Дні народженні і без особливо приємних моментів: у суботу перед гостями свята виступив Олександр Пономарьов (гість у маленькому містечку не такий вже й частий), а недільну концертну програму, як обіцяють організатори, завершуватиме гурт „Алібі". Мимоволі напрошується порівняння із відзначенням Дня Ужгорода. Пан Погорєлов своїм городянам не зміг „подарувати" нічого, а точніше нікого подібного...
А от пан Ковач, котрий Іван Іванович, і котрий уже не перший рік головує в Тячеві, цього року виявився особливо щедрим на подарунки. Як уже розповідалося на нашому сайті, місто останнім часом переживало масштабне переродження. І саме на цих вихідних усі бажаючі нарешті змогли побачити кінцевий результат старань та тривалої роботи міського керівництва. Особисто я, через кілька тижнів повернувшись до Тячева, його просто не впізнала. Справжнє європейське місто. Маленьке, затишне, чисте і неймовірно красиве. Таких на Закарпатті ще треба пошукати. А обласний центр взагалі приклад брати повинен.
Оце от переродження і було головним подарунком міського керівництва городянам. І, думаю, всі гості свята, а особливо міські жителі, більш ніж вдячні за такий першокласний „презент".
Взагалі, як на мене, свято вдалося. Позитивні емоції були, подарунків теж вистачало, навіть рух на центральній вулиці перекрили! Отак от наш Тячів гуляти може!