«Музей сучасного мистецтва» – під такою назвою з 13 вересня по 2 жовтня в мистецькій галереї «Зелена канапа» триватиме виставка найкращих робіт львівських художників періоду 90-х років минулого століття.
Про це учора, 13 вересня, під час відкриття виставки повідомила автор ідеї і куратор проекту Олеся Домарадзька.
За словами Олесі Домарадзької, ідея створення музею сучасного мистецтва виникла в неї рік тому під час подорожі до Європи, де такі музеї є чи не в кожному місті. В Україні ж твори сучасного мистецтва переважно експонуються або у складі великих приватних колекцій, які в тій чи іншій мірі віддзеркалюють суб’єктивні вподобання її власника, або на території експериментальних арт-майданчиків.
Задумом куратора проекту було відкрити світу і пополяризувати найкращих представників саме львівських художніх шкіл. Період 90-х років було обрано тому, що це перше десятиліття незалежності – час значних суспільних змін, що знайшли відображення і в творчості художників. На виставці представлені найрізноманітніші живописні напрямки та школи того часу, підбірку полотен сформували самі художники, переважно з власних колекцій. Це ті роботи, які самими авторами визначаються як найцінніші та найулюбленіші.
Метою проекту є показати доцільність та можливість створення подібної мистецької інституції в нашому місті.
Заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів зазначив, що насамперед слід визначитися з концепцією музею сучасного мистецтва. Оскільки дві практики, які існують у світі – залучення до меценатства великого бізнесу та фінансування культурних проектів коштами ЄС не можливі за львівських реалій. Виходом, на його думку, може стати використання великих площ радянських постіндустріальних приміщень для розміщення експозицій, звичайно зі згоди власників цих споруд.
Концепцію становлення музею сучасного мистецтва в Україні як платформу для дискурсу та спілкування митців бачить фахівець з музеєзнавства та музейного менеджменту Зеновій Мазурик. «Проблеми в мистецтві однакові, люди скрізь однакові – відрізняється тільки рівень професіоналізму і рівень відповідальності.» На його думку виставка має порушувати питання, що таке музей сучасного мистецтва, як можна інституціалізувати подібний проект, а для цього замало однієї виставки, для цього потрібно творити дискурс.
Адже мистецтво може самовідновлюватися як соціальна система і розвиватися лише тоді, коли є процес рефлексії і комунікації в мистецькому середовищі. «Не буде саморефлексії – не буде мистецтва!», – підсумовує Зеновій Мазурик.
В разі успіху проекту в подальшому планується робити наступні виставки графіки, скульптури та мистецтва 2000-х років.
Організацією виставки автори намагаються привернути увагу до того, що попри велику кількість талановитих львівських митців, творчість яких відома і цінується у всьому світі, місто й досі не має постійно діючої виставки творів сучасного мистецтва.